Часник – трав’яниста рослина, яка відноситься до сімейства лілейних, у котрого в якості пряності використовують надземну і підземну частини. Як і інші представники цибулевих, зустрічається в дикому вигляді в киргизьких степах, в європейській частині Росії, в Афганістані, Індії. Має древнє походження, але точне місце його зародження, як і цибулі, встановити дуже тяжко.
Про часник і його лікувальну силу є згадки в Біблії. Він був відомий древнім грекам, римлянам і єгиптянам. Вважалося, що часник надавав енергію, в тому числі і сексуальну, тим хто його споживав. Часник, як і цибуля, швидко поширився по всій планеті. Ще в дуже давні часи його стали вирощувати як культурну рослину, ботаніки вважають, що часник вирощується людиною на протязі більше ніж 3000 років.
Про нього складали легенди, багато згадувань у фольклорі. Йому приписувалася незвичайна сила, вважалося, що він захищає від вампірів, а молодята, які випили напередодні весілля настій часнику з молоком, були підготовані нести разом горе і радість спільного життя.
В середні віки часник вважався основними ліками бідного населення. Часникові настоянки використовували під час чуми, при хворобах легень.
Хімічний склад. Лікувальні властивості
Часник містить ефірну олію, в склад якої входить глікозид, алліін, подібно до пеніциліну може вбивати мікроорганізми. Він містить фітонциди і бактерицидні речовини, тому часто використовується, як дезінфікуюча речовина. Часник багатий на вітамін С. В зубках є вуглеводи, полісахариди, інулін, фітостерини, вітаміни А,В, D, РР, мінеральні речовини (йод, кальцій, фосфор, магній), мікроелементи, органічні кислоти. Маючи такий склад, часник широко використовується для лікування багатьох захворювань: стенокардії, склерозу, рахіту, дизентерії, проносу. Його застосовують при лікуванні гнилісних ран, при авітамінозі, як глистогінний і відхаркувальний засіб. Часник розширює, чистить кровоносні судини, понижчує кров’яний тиск, покращує роботу серцевого м’яза, кліток головного мозку, сприяє виділенню жовчі, понижує цукор в крові, являється сечогінним і потогінним засобом. Є особлива думка медиків, що він благочинно впливає на лікування ракових захворювань, так як містить мікроелементи (германій, цинк, селен, алліін). Може виводити із організму шкідливі речовини, такі як свинець, ртуть, кадмій і т. д. Із часнику готують багато лікарських препаратів ( в тому числі і алохол). В народній медицині використовують проти грипу, вірусних інфекцій, часто вживаючи з лимоном чи молоком.