Аніс звичайний – однорічна рослина, батьківщиною якої вважається Ліван. Древні римляни першими стали використовувати насіння анісу для оздоровчих цілей, а також в їжу, посипаючи ним булки. Пліній писав, що аніс робить свіжим дихання, омолоджує організм. Рослини анісу прив’язували біля подушки для очищення повітря і звільнення від кошмарних сновидінь.
Росте в теперішній час в Лівані, Греції на Кіпрі. Із-за ароматних плодів аніс вирощують в багатьох країнах: Іспанії, Італії, Турції, Індії, Китаї, Мексиці, Чилі, США. Культивують в Молдавії, Україні, державах Середньої Азії, на Північному Кавказі.
Інша назва: ганус.
Хімічний склад. Лікувальні властивості.
З найдавніших часів знали лікувальні властивості анісу і використовували їх в народній медицині. Плоди анісу містять 2-3% ефірного масла, в склад котрого входить антенол (80-90%), мелилхавікол (10%). Саме вони створюють типовий аромат анісу. Крім того, плоди анісу містять 4 -23% жирної олії, 18% білкових речовин, 3-5% цукрів, деякі кислоти і інші корисні речовини.
В першу чергу насіння анісу використовують для лікування органів травлення, посилюючи моторну функцію кишечника, проти метеоризму, для посилення апетиту. Відвари анісових плодів рекомендують пити годуючим матерям – вони сприяють утворенню молока.
Наявність ефірних олій робить аніс чудовим антисептичним, відхаркувальним засобом, що дає можливість успішно використовувати його при кашлі, бронхіті, катарі верхніх дихальних шляхів, а також при трахеїтах і ларингітах.
Із плодів анісу в фармацевтичній промисловості готують настоянки, олій, сиропи, нашатирні анісові краплі.
Смакові якості. Застосування.
Аніс – інтенсивна пряність. В цих якостях в основному використовують його насіння, в окремих випадках – листя, які виділяють ніжний аромат із-за наявності в них ефірних олій.
Частіше за все насіння анісу використовують в хлібобулочній промисловості, в кондитерському виробництві, а також для виготовлення варення із горіхів, меду, ізюму.
В домашній кулінарії аніс використовують доволі ширше і майже всі частини рослини.
Насіння анісу використовують в маринадах, при солінні огірків, патисонів, молодих кабачків. На Русі насіння анісу додавали в мочені яблука.
Поєднуючи з лавровим листом, корицею, посипали м’ясні, холодні страви, особливо заливні. Деякі мудрі господині інтенсивний аромат анісу використовують для того, щоб виправити запах страви, вимочуючи продукти в анісі, чи додаючи його на початку варіння.
Аніс використовують при приготуванні квасів, мусів, киселів.
Насіння анісу вживають в лікеро-горілчаному виробництві, в фармацевтичній, парфумерній промисловостях.