Кріп — однорічна трав’яниста рослина з дуже сильним ароматом. В їжу споживають молоде листя, додають майже у всі страви. Батьківщина кропу – Персія і Східна Індія. В дикому вигляді кріп пахучий росте в Північній Африці, Малій Азії, Ірані, Індії. Культивується в Середній і Атлантичній Європі, на Балканах майже на всій Європейській частині СНД.
Має інші назви: шюют, саміт, кама, тілль, копер, цап, шівіт, укроп.
Хімічний склад. Лікувальні властивості.
Кріп відомий з давнини, як один з найкращих ароматичних рослин. В кропі містяться ефірні масла, білки, каротин, вітаміни С,В,В1,Р,РР, а також солі калію, кальцію, заліза, фосфору. В плодах містяться ефірна олія, жирні масла, білки, амінові кислоти і ін. Кріп використовують при лікуванні багатьох захворювань: діабету, ожиріння, відкладення солей. Володіє заспокійливим ефектом при стенокардії, неврозах, спазмах мускулатури черевної порожнини. Його відвари сприятливо впливають на утворення молока у годуючих матерів. Настій із листя і стебел використовують при гіпертонічній хворобі і як сечогінний засіб, як ранозагоюючий засіб – при алергічному зуді шкіри. Предки спалювали насіння кропу і отриманим попелом загоювали рани.