Селера – дворічна пряно-ароматична рослина, відома з давніх давен, перш за все як овоч.
Зараз селеру одночасно можна вважати овочевою рослиною і пряністю. Вирощують три різновидності селери: кореневий (коренеплідний), стебловий, листковий. Звернувшись до історії пряності, можна сказати, що древні предки цієї рослини були родом із Середземномор’я, де і зараз вона зустрічається у дикому вигляді. Селера зустрічається в Західній Європі, Азії, Індії, Північній і Південній Америці, в країнах СНД. Росте вздовж канав, по берегах річок, морів. Культивують селеру у всіх перерахованих регіонах, а також в Африці.
В Європі вирощувати селеру почали в XVIII столітті.
Хімічний склад. Лікувальні властивості.
Селера багата вітамінами групи В, містить вітаміни К і Е, провітамін А, аскорбінову кислоту. У всіх частинах рослини, особливо в коренеплодах, міститься калій, магній, кальцій, марганець, залізо, цинк, фосфор, натрій, а також фолієва кислота, цінні амінокислоти, органічні кислоти і мікроелементи.
Наявність усіх цих компонентів робить селеру дуже корисною для здоров’я людини рослиною. Вона сприяє нормальному обміну речовин, має лікувальні і профілактичні властивості. Із-за наявності солей кальцію селеру вживають при захворюваннях серцево-судинної системи, солей магнію - при нервових захворюваннях, заліза – для хворих на анемію. Людям похилого віку селеру рекомендують для покращення водно-соляного обміну, при ожирінні. Впливає на загальний тонус організму, покращуючи фізичну і розумову діяльність.
В народній медицині селеру використовують при ревматизмі, проти утворення каменів, при різноманітних захворюваннях нирок.