| Шавлія – багаторічна пряно-ароматична і лікарська рослина. В перекладі з латинської означає «спасіння». Вчені XVI століття стверджували, що сік шавлії сприяє виліковуванню жіночого безпліддя.
Одночасно з давніх часів були помічені смакові якості шавлії. Із усіх видів цієї рослини найбільш цінною є шавлія мускатна.
Батьківщиною вважають країни Середземномор’я. В дикому вигляді росте на півдні Росії, на Північному Кавказі, в Закавказзі. Культивується в країнах півдня Європи: в Югославії, Албанії, Греції, Туреччині, а також в США.
Хімічний склад. Лікувальні властивості.
Суцвіття і листя рослини містять ефірну олію (0,3-0,3%), в якому присутній ліналоол, оцтова кислота, ароматичні смоли, поніни, флавоноіди, дубильні речовини. Насіння містить до 20% білку, біля 30% швидко висихаючої жирної олії; в корінні є кумарин.
Використовують як протизапальний, зв’язуючий, дезинфікуючий, кровозупинюючий засіб. Надземну частину рослини, зібрану в період цвітіння, застосовують при поліартриті, остеомієліті, деформуючому артрозі, трофічних язвах. ЇЇ ж використовують для медичних ванн.
Смакові якості. Застосування.
В якості пряності використовують молоде листя шавлії, додаючи їх в салати, овочеві і рибні страви. Частіше використовують в сушеному вигляді, користуючись сильним гострим запахом, приємним і гіркуватим смаком. Листя і гілочки розминають в порошок перед вживанням. Шавлію додають в страви із стручкових рослин, в жирне м'ясо. Шавлію кладуть в маринади до риби, рибні підливи, соуси із трав, салати, в мариновані огірки.
Шавлію в порошку додають в сири, надаючи їм пікантний смак. В якості прикладу може бути знаменитий англійський сир «Дербешнр».
Порошком пряності посипають безпосередньо перед подачею в бульйони (курячі), омлети, відварену рибу, тушену яловичину.
Шавлію в сушеному вигляді застосовують для ароматизації пива, вина.
В Росії із квіток шавлії готують ароматний хмільний напій. В Мексиці, Чилі, Перу із мелених коренів і молодих стебел готують ароматні напої.