Як пряність використовують висушене насіння кардамону. Воно  має  приємний аромат. Смак у нього солодкуватий й гостро-пряний. Розрізняють два сорти цієї пряності: малабарський кардамон (з невеликими плодами й насінням) і  мисорський (більші плоди й насіння).

Кардамон традиційно додають при випіканні  пряників, медових пряників, кексів, тортів. Підходить він і для дріжджового тіста, призначеного для випічки пирогів з начинкою (особливо фруктовою). Використовують для ароматизації компотів, киселів, мусів. Пряність має ніжний запах, трішки пекучий, з легким відтінком лимонного смаку.

На Русі кардамон додавали в кашу. Ним  присмачують страви з телятини, яловичини, баранини. Причому він однаково поєднується зі смаженими й вареними стравами (гуляш, рублене м'ясо, плов, паштет, м'ясо на рожні й ін.). Кардамон використовують також для поліпшення смаку й аромату підлив, соусів. У  поєднанні з іншими прянощами, наприклад із шафраном, кмином, додають у варену рибу; із червоним перцем — у смажену рибу; з кайенським перцем — у запечену рибу й інші морські продукти; з майораном — у холодець із риби й т.д.

У харчовій промисловості кардамон додають у гірчицю, соуси, у варення з горіхів. Він входить у пряні суміші для маринування оселедця, кільки, салаки. У невеликих кількостях виправляє смак ковбас, особливо ліверної. Використовується  у виробництві відомих лікерів, при виготовленні деяких вин, настоянок, наливок (в основному, щоб перебити спиртовий  запах).

Пряність через свої пекучі властивості вимагає обережного ставлення.

Прийнятими нормами вважаються: у випічку — 0,3—0,5 г на одну порцію (мелене насіння), у рідкі страви — в 2 рази менша доза (насіння) за 3—5 хвилин до готовності страви.